Міністерство Аграрної політики України Аграрний технікум ПДАА Розрахункова робота Зображення рельєфу на картах Зміст Вступ Сутність зображення рельєфу горизонталями Визначення по горизонталям різних форм рельєфу Визначення по горизонталям командування точок Визначення крутизни схилів Зображення рельєфних моделей горизонталями Інші способи зображення рельєфу на картах 6.1 Зображення рельєфу штрихами 6.2 Зображення рельєфу відмивкою 6.3 Гіпсометричний спосіб зображення рельєфу Список літератури Вступ В пошуковій роботі проведено вивчення зображення рельєфу на геодезичних картах в різний період. Дано сутність зображення рельєфу, приведені різні методи зображення рельєфу. Пошукова робота може бути використана студентами та викладачами землевпорядних відділень І – ІІ рівнів акредитації при вивченні даної теми. 1. СУТНІСТЬ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЛЬЄФУ ГОРИЗОНТАЛЯМИ Умовні знаки, якими позначається рельєф, повинні давати можливість вирішувати по карті наступні задачі: Визначати загальний вид рельєфу, його окремі форми та їх взаємне розміщення. Визначати командування точок, тобто їх взаємне перевищення. Визначати кривизну схилів. Існує декілька систем умовних знаків або способів зображення рельєфу на картах. З них найбільше значення має спосіб горизонталей разом з відмітками. Крім того, у військовій практиці при складанні окомірних креслень місцевості застосовуються замітки про рельєф. Відмітки (мал. 1) є найпростішим умовним знаком для зображення характерних точок і ліній рельєфу. Перпендикулярні рисочки – бергштрихи – показують пониження місцевості від вершини в усі сторони. Розмір і форма вершини на кресленні залежать від її дійсного розміру на місцевості. На відміну від вершини дно котловини позначається бергштрихами, напрямленими всередину. Характер ліній та їх довжина залежать від дійсної форми рельєфу на місцевості. Стрілки вказують напрям и кінець пониження місцевості. Пунктирними лініями показують межі ділянки тієї форми, яку сідловина має на місцевості. Відмітки дають лише загальне уявлення про рельєф. На малюнку видно, що рельєф складається з гори з двома вершинами, але не можна визначити, яка з них вища. Можна лише сказати, де місцевість підвищується, а де понижується, але не можна визначити це в метрах. Для рішення подібних задач необхідно мати додаткові позначення – відмітки висот окремих точок. 
Мал. 1. Відмітки відносні і абсолютні По відмітках можна судити лише про загальний вид рельєфу і про взаємне розміщення його окремих форм. На мал. 2.1, видно, що зображена гора з двома вершинами, але сказати, яка з них вище, не можна. Щоб судити про командування якої-небудь з цих точок, слід ввести додаткові позначення. Для цього достатньо на вершинах підписати відмітки, тобто їх висоту над якоюсь поверхнею, прийнятою за початок відліку. Припустимо, в ящику з піском був виготовлений рельєф, який ми зобразили відмітками на мал. 2.2. Підошва рельєфу – рівень дна ящика. Щоб одержати відмітки, візьмемо сантиметрову лінійку і проткнемо нею по черзі вершини до дна ящика. Відрахувавши, на скільки сантиметрів лінійка зайде в пісок, одержимо висоту даної точки над підошвою. Місця проколів позначимо на кресленні точками і підпишемо біля них відносні відмітки, тобто перевищення точок відносно підошви. В дійсності на картах всі відмітки показують перевищення точок над рівнем моря і тому називаються абсолютними відмітками. Ці відмітки при зйомці карт одержують шляхом вимірювання і вирахування їх від опорних точок. Знаючи заздалегідь висоту опорних точок над рівнем моря, задачу зводять до визначення висоти будь-якої точки місцевості по відношенню до даної опорної.
Мал. 2 Горизонталі. По відмітках на мал. 2.1, можна судити про форми рельєфу, а по відмітках визначити відносне перевищення окремих точок. Ясно, що чим більше буде відміток, тим перевищення більшої кількості точок можна визначити, але разом з тим буде втрачатися наглядність креслення. А якщо прийняти до уваги, що на картах, крім рельєфу, зображуються і місцеві предмети, то...